Майстер - альтер його автора

Одна із найзагадковіших фігур роману «Майстер і Маргарита», безумовно, Майстер — історик, що зробився письменником. Сам автор назвав його героєм, але познайомив з ним читача тільки в 13 — й главі. Багато дослідників не вважають Майстра головним героєм роману. Інша загадка — прототип Майстра. Існує безліч версій щодо цього. 

Майстер — багато в чому автобіографічний герой. Його вік у момент дії роману («людина приблизно тридцяти восьми років» з’являється в лікарні перед Іваном Бездомним) — це в точності вік Булгакова в травні 1929 р. Газетна кампанія проти Майстра і його роману про Понтія Пілаті нагадує газетну кампанію проти Булгакова у зв’язку з повістю «Фатальні яйця», п’єсами «Дні Турбиных», «Біг», «Зойкина квартира», «Багряний острів» і романом «Біла гвардія». Подібність Майстра й Булгакова ще й у тім, що останній, незважаючи на літературне цькування, не відмовився від своєї творчості, не став «заляканим услужающим», кон’юнктурником і продовжував служити справжньому мистецтву. Так і Майстер створив свій шедевр про Понтія Пілата, «угадав» істину, присвятив життя мистецтву — єдиний з московських діячів культури, що не став писати на замовлення, про те, «що можна».

Разом з тим у Майстра багато й інших, самих несподіваних прототипів. Його портрет: «голений, темноволосий, з гострим носом, стривоженими очами й із жмутом, що свешивается на чоло, волосся» видає безсумнівна подібність із Н. В. Гоголем. Треба сказати, що Булгаков уважав його своїм головним учителем. І Майстер, як Гоголь, по утворенню був істориком і спалив рукопис свого роману. Крім того, у романі помітний ряд стилістичних паралелей з Гоголем.

І, звичайно, неможливо не провести паралелей між Майстром і створеним ним Ієшуа Га — Ноцрі. Ієшуа — носій загальнолюдської істини, а Майстер — єдина у Москві людина, яка вибрала вірний творчий і життєвий шлях. Їх поєднує подвижництво, месіанство, для яких не існує тимчасових рамок. Але Майстер не гідний світла, що персоніфікує Ієшуа, тому що відступив від свого завдання служити чистому, божественному мистецтву, виявив слабість і спалив роман, і від безвихідності він сам прийшов у будинок уболівай. Але не владний над ним і світ диявола — Майстер гідний спокою, вічного будинку. Тільки там, зломлений щиросердечними стражданнями, Майстер може знову знайти роман і з’єднатися зі своєю коханою Маргаритою, що відправляється разом з ним у свою останню путь. Вона уклала угоду з дияволом заради порятунку Майстра й тому гідна прощення. Любов Майстра до Маргарити багато в чому неземна, вічна любов. Майстер байдужий до радостей сімейного життя. Він не пам’ятає ім’я своєї дружини, не прагне мати дітей, а коли був одруженим і працював істориком у музеї, те, за-власним визнання, жив «самотньо, не маючи рідних і майже не маючи знайомих у Москві». Майстер усвідомив своє письменницьке покликання, кинув службу й в арбатском підвалі засів за роман про Понтія Пілаті. І поруч із ним невідступно була Маргарита…

Доля. (Правила користування)

 Долі не обирають …

 Її приймають – яка вона вже не є. 

А коли не приймають ,

 тоді вона силоміць обирає нас. 

Василь Стус. 

 Доля. Невелике слово, яке ми постійно вживаємо. Це усе, що відбувається з людиною під час її життя, після нього і до народження ( від себе хочеться додати до трактування більшості ). Частина людей впевнені, що можуть її змінити. Інші кажуть, що не варто і старатись . 
Людина народжується ,підростає, вчиться, планує, проявляє себе. Даний ланцю можна поширювати дуже довго. Ніхто з нас не знає, як розподіляють батьків. Ми обираємо собі друзів, але цей вибір ми робимо з тих, чия життєва лінія якимось чином пересіклася з нашою. Хіба це не доля? . 

Кожен виявляє свої пріоритети. Не останню роль у визначенні їх займає суспільство. Одні прагнуть збудувати міцну родину, другі – досягти кар’єрного росту, треті – здобути певний статус, четверті – постійно мандрувати. На мою думку, їх і ще багатьох об’єднює вміння іти до поставленої мети. Але є й ті, що забувають про свої мрії в зв’язку з певними причинами. Ці люди ламаються, шукають утіху в сумнівних радостях життя. Здобувають проблеми зі здоров’ям, проблеми в спілкуванні з оточенням. На жаль, з часом вони остаточно руйнують місток свого життя, що пов’язував дві крайності їхньої сутності. В такі моменти ці особи впевнені у тому, що це просто доля – і перестають пручатися обставинам. Але ж , на щастя, чи, на жаль, ніхто насправді не знає свого дійсного шляху. То чому би не спробувати знову жити?Можливо, вдалося б вилізти з цього нікчемного стану і весь цей період, що на перший погляд - точка неповернення, насправді є лише примітивною частино твого існування. Людина, котра виходить з цього стану сміливо теж кричатиме, що це доля. І немає ніяких аргументів, щоб це заперечити. Думаю,що насправді у двох випадках важливим є тільки те, як сформоване мислення людини, здатність справляться з проблемами. Я вважаю, що це дійсно та доля, яка наздоганяє і в обох випадках проявляється такою, як повинна. 


Багато людей у фанатичному бажані пізнати своє майбутнє звертаються до ворожок, провидиць чи , як тепер звикли називати, екстрасенсів. На щастя, не доводилось перевіряти правдивість їхніх відчуттів та бачень. Біда цих людей полягає у тому, що вони вірять кожному слову. Добре, коли їм наворожили стати міліонером. Людина сама не розуміючи на підсвідомому рівні шляхом своєї сумлінної праці і удачі справджує передбачення. Але є й набагато трагічніші випадки, коли кажуть дату чи місце смерті даної людини чи рідних. Тоді підсвідому дана людина настільки боїтся, цього передбачення, що часом воно може бути дійсно не правдивим, але силою самовнушання і страху реалізуватися. В таких випадках люди дійсно вкорочують свою долю. На мою думку, краще слухати свої бажання,а не непідтверджені факти, щоб не скалічити життя. Карта їхнього життя могла бути зовсім не такою, як і прибуття до кінцевого пункту,

Часто люди живуть у страсі очевидних перепон на досягнені мети і шукають легших шляхів чи зовсім відмовляються від цілі. Зазвичай в такі моменти життя посилає набагато більше проблем ,аби людина побачила, що подолати ті перші перепони може набагато легше, але вже вирішувати потрібно їх набагато більше. Тож не відмовляйтеся, коли відчуваєте, що це дійсно ваше, бо як життєві події будуть вам це доводити, то витрачати доведеться набагато більше часу, зусиль, емоцій. 

Отже, не відмовляймося від поставлених цілей, мрій, повноцінного життя, бо підйматися до минулого рівня, виправляючи нові проблеми, завжди важче, ніж іти по прямій до нових звершень. Наша доля непередбачувана, тому нема причин відмовлятися від неї в поганий період.

P.S. Нарешті з'явилась вільна хвилинка, аби оновити. Жовтень безжально поглинув насиченістю і ліричністю. Стаття - об'єднання корисного з цікавим. Надіюсь, що сподобається.  Дякую, що читаєте і змушуєте писати. Не мерзніть, висипайтеся, посміхайтеся! Оновлюватиму надалі. Чекаю відгуків!