Дощ. Непогода чи погода для душі?

Хай буде дощ.
Скрябін

Літо - не моя найулюбленіша пора року. Спека втомлює. Разом з вологою випаровуються емоції, енергія і в цілому я. На щастя, існують маленькі приливи свіжості для мені подібних. Саме в такий вечір думки  безжально насичували мою голову.

Дощ… Один з видів опадів. Ніби нічого особливого. А тепер згадайте скільки подій супроводжувалось ним у вашому житті. Всього не згадати чи не так? Ще з глибокого дитинства я маніакально його обожнювала особливо літньою порою.  Хоча тоді мені, як у каві, більше подобався його післясмак. Мова йде не лише про веселку, яка милує око кожного.  Бадмінтон вже не на безжально висушеному асфальті  з  пилюкою, яку розносить вітер задуваючи боляче в очі. Свіжість у повітрі. Про любов дітей вивчати калюжі, думаю, що розповідати не варто. Бо, мабуть, кожен це пережив.  Не хотілось вертатись додому.  

Згадую момент, коли промокли з подругою і почали плакати, прийшовши до неї додому. Думаєте, чому?  Їй мама розповідала, що людина, промокнувши може померти. Оскільки мама – лікар, то приводів для недовіри не було. Подруга зі сльозами на очах промовила : «Ми помрем!».  Смішно? Можливо. Хто знає, може саме тоді вона вирішила стати лікарем? Просидівши трохи часу закутавшись пледами зрозуміли, що та вся трагіка не про нас. На щастя чи на жаль для інших ми впевнились, що житимемо .  Впевнена, що це був її останній хибний діагноз. Надіюсь, що і мені не треба  буде ні до патологоанатома, ні до травматолога після опублікування статті.  Ксюх, без образ.

Думаю, що багато з любих мені людей згадає репетицію в теребовлянському БК. Багато позитивнх фраз народилося, коли нас пожаліли і видали червоні чоботи та спідниці оздоблені в національному стилі. Як же зглядалися на нас люди! Що за концерт? З чим ви виступаєте? Питання сипалися довкола, а ми просто посміхались у відповідь.

 Не можу не згадати випадків з однокласницею і хорошою подругою в одному лиці. Неодноразово примудрялись промокнути, коли дощ падав не більше п`яти хвилин. Коли доходили(добігали) до дому, то вже яскраво світило сонце і розцвітали посмішки на обличчі її сестри, що завжди влучно підмітила : «Так  можете тільки ви». 

Яскраво виблискує в пам`яті спогад і з 1 липня 2014. (День Народження всіма улюбленого Білого, Діми, Дмитрика і ,як для мене, Дімочки.) Були аля  шашлики. Чудова, неймовірна компанія. Просто всі свої. Сміливо можу сказати, що то було зборище рідних людей. Але головне те, що нас застав дощик. Тацювати під дощем - єдине, що залишалося. Радості було море у промокших до нитки створінь. На щастя зовсім поруч від місця проведення свята живе невгамовна, завжди позитивна і главний талкатєль рєчі – Надійка. В той момент вона для більшості таки стала останньою надією. Незабутня радість сіяла на моєму обличчі, коли я влізла в її джинси. В цю хвилину самооцінка дуже піднялася. 

Про те, скільки свят було підмочено дощем не варто і розказувати.  Тут, думаю, теж кожен згадає. Але ж у всіх випадках дощ – не зашкодив святу стати справжнім святом. Тому перестаньте його у всьому звинувачувати, бо винні лише Ви!

А ще я дуже люблю дощові дні, вечори за затишок, що переповнює. Мелодія крапель гармонійно взаємодіє з книгою чи фільмом, запашною кавою (чаєм). Свіжість вдихається на повні груди. Хочеться творити, забути про все, що не так і просто ЖИТИ. Він не несе смутку. Ми самі йому додаємо сірих барв. 

Битва характерів. Перемир`я - ілюзія?

Несумісне - сумісне?

Вікіпедія каже :"Термін «характер» — грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток». Це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо." Чи можливо сумістити якості двох абсолютно різних особистостей? Всі кричать, що можливо. Все ж більшість просто уникає зустрічей, конфліктів з цією особою. 

  

В домі, кажуть, жінка тримає три кути, а чоловік - один. Всі, хто вважає, що робота жінки по -господарству легка - вимріть! В моїй домівці, як відомо більшості, є мама. бабуся і я. Кожній - один кут. Не рахуватиму сестри, яка вже має свої "три кути". Але коли з трикутника випадає, за певних причин, одна людина, то решті - не переливки. Так все і спинилося на нас з бабусею, якщо не рахувати тата. Про відносини бабусі та онуки написано багато книг, складено пісень, але коли б описали наші, то вийшла б хороша комедія. У нас постійні суперечки, бо зовсім різні погляди. Ми ніколи не тримаємо зла, але жити без конфлікту - не можемо.

Коли ми усвідомили, що з чогось треба починати почали жваво брати ініціативу. У мене на все є своє бачення, тому не завжди прислухаюся. Так, напевне, це погано, але в цьому вся Я. Тут розпочалась Битва Століть чи Битва Поколінь, чи Битва Титанів. Від назви, думаю, суть не зміниться. В кухні : страви - варилися, посуд - очищався, підлога - набирала блиску. В решті кімнат теж все було, як повинно.  Справи ішли на славу, бо кожен щось таки старався робити, але оселею панував пан Хаос. До знань кожної з нас додалося ще й по краплині розсіяності, що усугубляло наш стан. Доводилося не лише справлятися з справами, а й виправляти помилки : збирати воду, що розлита. відмивати пригорілу каструлю й ще декілька недоліків.

На щастя, піся декількох годин ми повісили білий прапорець. (Досі не можу усвідомити, що таке можливо.) Чи то набридло сперечатись, чи просто ми почали чути одне одного, але все ж зціпляючи зуби, коли робили щось не так, як вважали за потрібне ми робили, як краще  і дійшли згоди. 

Можу похизуватись, що наступного дня конфліктів не було. Так. Двоє людей, що не могли прожити без суперечок декількох годин вправно спільно виконували завдання.  Це диво? Магія? Все може бути. 

Та на закінчення хочеться сказати слова, які всі ми знаємо, але  рідко прислухайємось. Бережімо рідних кожного дня, бо не знаєш, коли, що з ким трапиться, бо коли щось не так важко не лише фізично, а й морально. . Будьмо терпеливішими. Вказуючи на помилки, пам*ятайте, що і самі не ідеальіні. Менше говоріть. Більше слухайте. Перед тим, як образити тисячу разів усвідомте, що воно того не варте. Частіше говорімо, що любимо рідним.
 Ви станете шасливішими, зробивши такими і свою сім`ю.

Бути потрібними. Потреба чи вибагливість?

Всім нам потрібно бути потрібними. 

Іздрик

Всі ми потребуємо їжі, води, повітря, сонця. А як же почуття? Зокрема потрібності.
Напевне, нема людини, яка не хоче відчувати, що потрібна, чи не так? Часто в метушні буднів ми губимо час, забуваємо зіздзвонюватись з друзями або ж просто рідними людьми. Я ж нікому нічого не повинен. Я хочу відпочити від всіх. Іншій стороні набридає постійно брати на себе ініціативу. Час іде. Так народжується самотність. Самотність різко відчує навіть, той хто цього не захоче визнавати. Справді, все чудово. Кава, ранкова ванна, пробіжка до транспорту, а там навчання (робота). Нема часу для думок. Вдома хочеться відпочити. Інтернет, серіали, фільми, соціальні мережі, що тільки віддаляють людей.  Вже не хочеться писати : «Привіт. Що робиш? Як ти?», - бо між вами вже відстань і у відповідь прийде : «Привіт. Нічого. Нормально.». Це чудове спілкування довершиться завжди влучним словом «зрозуміло» і декількома смайлами. Все чудово. Всіх все влаштовує. Ніхто нічого не знає. Та нащо мені Ти? Мені і самому добре. Пізніше приходить процес внушання. Так навіть краще. Хоч ніхто не нитиме про проблеми. Нарешті спатиму ночами. Пояснюється все дуже просто. Повернути все назад чи принаймні спробувати це зробити не дозволяє гордість. І справді, так краще. Краще переглядати старі фото наодинці з розумінням, що більше таких не буде. Краще прослухувати треки, які були символічними для вас. Краще переглядати улюблені моменти фільмів. Краще… Краще… Краще жити спогадами. Так справді, подалі від всіх. Ніхто більше не завдаватиме болю. Але якщо усвідомити, то ми справляємось самостійно. Так ми ж стали сильними, але ж не щасливими . Про потрібність давно забуто. «Сам за себе!» - життєве кредо, яке тільки усугубляє ваш стан. І чого ми досягли? Давайте берегти рідних, а коли помилки зроблені – виправляти.  Бути потрібними- необхідність, але її отримаєш лиш тоді, коли не лише очікуєш, а тоді, коли докладаєш зусиль.