Бути потрібними. Потреба чи вибагливість?

Всім нам потрібно бути потрібними. 

Іздрик

Всі ми потребуємо їжі, води, повітря, сонця. А як же почуття? Зокрема потрібності.
Напевне, нема людини, яка не хоче відчувати, що потрібна, чи не так? Часто в метушні буднів ми губимо час, забуваємо зіздзвонюватись з друзями або ж просто рідними людьми. Я ж нікому нічого не повинен. Я хочу відпочити від всіх. Іншій стороні набридає постійно брати на себе ініціативу. Час іде. Так народжується самотність. Самотність різко відчує навіть, той хто цього не захоче визнавати. Справді, все чудово. Кава, ранкова ванна, пробіжка до транспорту, а там навчання (робота). Нема часу для думок. Вдома хочеться відпочити. Інтернет, серіали, фільми, соціальні мережі, що тільки віддаляють людей.  Вже не хочеться писати : «Привіт. Що робиш? Як ти?», - бо між вами вже відстань і у відповідь прийде : «Привіт. Нічого. Нормально.». Це чудове спілкування довершиться завжди влучним словом «зрозуміло» і декількома смайлами. Все чудово. Всіх все влаштовує. Ніхто нічого не знає. Та нащо мені Ти? Мені і самому добре. Пізніше приходить процес внушання. Так навіть краще. Хоч ніхто не нитиме про проблеми. Нарешті спатиму ночами. Пояснюється все дуже просто. Повернути все назад чи принаймні спробувати це зробити не дозволяє гордість. І справді, так краще. Краще переглядати старі фото наодинці з розумінням, що більше таких не буде. Краще прослухувати треки, які були символічними для вас. Краще переглядати улюблені моменти фільмів. Краще… Краще… Краще жити спогадами. Так справді, подалі від всіх. Ніхто більше не завдаватиме болю. Але якщо усвідомити, то ми справляємось самостійно. Так ми ж стали сильними, але ж не щасливими . Про потрібність давно забуто. «Сам за себе!» - життєве кредо, яке тільки усугубляє ваш стан. І чого ми досягли? Давайте берегти рідних, а коли помилки зроблені – виправляти.  Бути потрібними- необхідність, але її отримаєш лиш тоді, коли не лише очікуєш, а тоді, коли докладаєш зусиль.